Повернення Медведчука і танці з Опоблоком

Віктор Медведчук – «герой» новинних хронік останніх тижнів. Спершу через скандал на телеканалі 1+1, коли журналісти збунтувались проти виступу його дружини в шоу «Танці з зірками», потім через те,...

Віктор Медведчук – «герой» новинних хронік останніх тижнів. Спершу через скандал на телеканалі 1+1, коли журналісти збунтувались проти виступу його дружини в шоу «Танці з зірками», потім через те, що з фільму про Василя Стуса видалили епізод про роль адвоката Медведчука в цьому процесі.

15 серпня екс-керівник СДПУ(о) став повноправним членом партії «За життя». І поки хтось обговорює його як можливого кандидата в президенти для спарингу з Порошенком, він веде переговори з Сергієм Льовочкіним про злиття «За життя» і «Опоблоку».

Як отримав владу Медведчук, як втратив і як намагається повернути, збирав INSIDER.

Становлення

Медведчук – унікальна персона серед українських «сірих кардиналів». Вже понад 14 років він не бере офіційної участі в українській політиці, але зберігає статус її важковаговика. Велику роль в цьому відіграє те, що хресним доньки Медведчука Дарії є президент Росії Володимир Путін, а хрещеною – Світлана Медведєва, дружина російського прем’єра.

«По-перше, у мене були тоді дружні стосунки з паном Медведєвим, ми були главами президентських адміністрацій. У мене були нормальні, ділові стосунки з паном Путіним. І просто десь в бесіді виникло це питання «, — розповів Медведчук свого часу в інтерв’ю «Німецькій хвилі» про свої родинні зв’язки.

Можливо, в політиці і буває випадковим кумівство, але не з Путіним.

В своїй книзі «Вся кремлевская рать» її автор Михайло Зигар називає Медведчука – єдиним українським політиком, якому довіряє Путін.

«У Москві тим часом (у 2004) вирішили, що покладатися на українських політиків занадто небезпечно — вони безвідповідальні і часто змінюються. До того ж Володимир Путін вірив тільки одній людині в Києві — своєму другові Віктору Медведчуку. З перемогою революції той втратив пост глави адміністрації президента і не мав жодного впливу на нову владу. Але вплив на Путіна зберіг. Саме Медведчук сформував нову систему взаємин з Україною — віднині діалог вівся не через президента, а через бізнес. «Немає української політики — є український бізнес» — цю крилату фразу приписують Медведчуку», — написав у своїй книзі екс-головред «Дождя».

Якщо ця фраза належить йому, то Медведчук знав, що казав, адже його партія стала першою використовувати політику для розбудови свого бізнесу.

На початку 90-х Медведчук прийшов в політику як частина так званої «київської сімки» (в неї входили брати Суркіси, Медведчук, Богдан Губський, екс-мер Києва Згурський, Юрій Карпенко і вже тепер покійний банкір Лях). Майбутній сірий кардинал тоді значився як фундатор Українського кредитного банку, АТ «Футбольний клуб «Динамо-Київ», Міжнародної адвокатської компанії «Бі. Ай. еМ», українського промислово-фінансового концерну «Славутич». Член-кореспондент Академії економічних наук Україні і навіть член союзу журналістів України.

Спочатку ця група була під крилом першого президента Леоніда Кравчука, і Леонід Кучма у перші роки президентства ставився до них дуже обережно. Але у 96-му Медведчук став радником президента Кучми з податкових питань. У 1999 СДПУ(о) підтримала Кучму в боротьбі за другий термін, а його соратники стали накопичувати державні активи у вигляді обленерго і брати гроші за лобіювання.

Ще у 1999 депутати помітили, що незважаючи на те, що адміністрацію Кучми очолює Володимир Литвин, всі питання президент відправляє їх вирішувати до …Віктора Медведчука.

«Формально представником президента в Раді був Роман Безсмертний, але неформально все вирішували з Медведчуком», — визнав директор «Інтерфакс-Україна» , екс-речник Кучми Олександр Мартиненко в ефірі «Skrypin.ua».

Як розповіли співрозмовники INSIDER, навіть у тому, що Петро Порошенко вперше став депутатом є певний слід «сірого кардинала». У 1998, тоді ще нікому невідомий бізнесмен переміг у вінницькому окрузі №12 Володимира Скомаровського з різницею у 56 голосів. І Скомаровський оскаржив дії окружної комісії у суді. Вирішити цю проблему начебто допоміг Медведчук.

Але не завжди його супроводжували перемоги.

Як розповідають тодішні депутати, Медведчук хотів збити Ющенка з керівництва Нацбанком і призначити на цю посаду Богдана Губського. Але не вийшло. Медведчук крізь зуби казав, що Ющенком мають займатись правоохоронці, а той натомість став прем’єром.

Ненадовго — навесні 2001 Медведчук в коаліції з комуністами відправляє прем’єра Ющенка у відставку. Після цього в опитуваннях Центру Погребинського віце-спікер стає другою за впливовістю людиною в державі.

Щоправда, звільнення прем’єра — це все ж було не стільки бажанням Медведчука, скільки президента Кучми, який вже на другий день роботи Ющенка в уряді сказав своєму оточенню, що йому «знову не поталанило з прем’єром».

«Медведчук був в цій історії зброєю Кучми, ефективною зброєю», — каже Роман Безсмертний.

Що Медведчук не контролював стовідсотково ситуацію в Раді свідчить і те, що 13 грудня його відправлять у відставку в результаті мезальянсу правих і лівих, кожен з яких мав на той момент зуб на віце-спікера.

Підписи під постанову за відставку лежали в сейфі Петра Порошенка. І саме йому адресувались скандальновідомі слова екс-мера Києва Олександра Омельченка у розмові з Віктором Ющенком: «Хай мудак ламає сейф».

Леонід Кучма через кілька місяців забирає Медведчука на роботу в АП.

У 2002 СДПУ(о) проводить одну з найдорожчих парламентських виборчих кампаній, з Москви привозять політтехнолога і галериста Марата Гельмана. Підконтрольні ЗМІ отримують перші «темники», а партія ледве набирає 6%. Для цього результати в Одеській області рахують ледь не три тижні.

Головною темою розданих ЗМІ циркулярів щодо висвітлення подій стає інтерпретування дій Віктора Ющенка («Нашої України») і Віктора Медведчука (СДПУ(о)).

Відтак у журналістів і політологів закрадається думка, що Віктор Медведчук збирається взяти участь у виборчій кампанії як кандидат. Але сірий кардинал реалізує інший масштабний проект – політична реформа.

Все літо 2003 Віктор Медведчук і голова СПУ Олександр Мороз працювали над проектом змін в Конституцію. Проект 4180, представлений Верховній Раді як ініціатива Степана Гавриша і Раїси Богатирьової, передбачав навіть обрання президента в парламенті. Для Медведчука, напевно, це був єдиний шанс обратися президентом. Але це був 115-ий варіант розвитку подій, бо метою було послабити президента і зробити його більш залежним від парламенту – чи то був би Янукович, чи тим більше небажаний владою Ющенко.

«Якби я був третьою особою, я б відповів так: Ющенко у своїй діяльності віддає помітну данину популізму, а Медведчук — звичайний політик, якого завжди цікавить тільки суть справи. Це бачать як друзі, так і недруги. Звідси — репутація антагоністів», — так пояснив Медведчук їхню неприязнь в інтерв’ю «Корреспонденту».

Насправді ж емоційно все сприймалося набагато барвистіше.

Змагання між Ющенком і Медведчуком були настільки гіперболізованими, що в 2004 в парламенті навіть уважно стежили за тим, чия дружина раніше народить дитину. Це розглядали як певний знак — хто виграє в цьому суперництві, той виграє політичну війну. Син Ющенка Тарас народився 25 березня, а Даша Медведчук – у травні.

На відміну від прогнозів астрологів і мольфарів, парламентська прикмета спрацювала.

У червні 2004 Медведчук в інтерв’ю журналу «Корреспондент» скаже, що Ющенко не стане президентом. А 26 грудня 2004 лідер «Нашої України» перемагає в переголосуванні другого туру і стає президентом. Щоправда ослабленим — 8 грудня 2004, в розпал Майдану — Україна з президентської стає парламентською республікою.

Крах

Перемога Ющенка стає причиною того, що 14 років Медведчука не було в українській політиці.

Спершу Віктор Медведчук щиро сподівався повернутись до влади у 2006.

Але переговори про спільний блок з Партією регіонів закінчились нічим.

«Ми в СДПУ (о) дійсно сподівалися, що між нами і Партією регіонів буде опозиційний блок. Але ПР сказала, що вона йде самостійно, і блоку, куди могли взяти СДПУ (о), просто не було створено», — розповів в одному з інтерв’ю Нестор Шуфрич.

Віктор Медведчук в публічних заявах переконував, що їх блок «Не так» переможе. Але політсила на чолі з Леонідом Кравчуком отримала лише 1,01% підтримки. Що в принципі не дивно, адже преса тоді активно описувала те, як Медведчук отримав землі під маєток у Феофанії, будував дачу на базі «Динамо» в Закарпатті і як есдеки вивозили звідти ліс. В пам’яті живі були історії про мукачівські вибори.

Для Заходу Медведчук був втіленням всього зла в країні, його кращою метафорою. А для виборців Сходу він, вочевидь, став символом старої влади, яка не дозволила їхньому хлопцю Януковичу перемогти. І навіть дружба з президентом Росії не змогла їх зацікавити.

У 2007 Медведчук залишив посаду голови «СДПУ(о)», віддавши це пробите судно на Юрію Загородньому. Його соратники Нестор Шуфрич та Михайло Папієв обираються до парламенту за списом Партії регіонів.

Шуфрич все ще сподівається на об’єднання ПР і СДПУ(о), але марно.

За певною інформацією, Віктор Медведчук мав з’явитися у списку ПР ще у 2007. Але в останній момент керівництво партії передумало. Стосунки екс-президента Януковича і керівника АП Кучми були явно прохолодними. Але їх причини ніколи не озвучувались.

Є ще одна історія спробу Медведчука повернутися, яку не зовсім точно нещодавно переповів Віктор Ющенко. Він сказав, що Юлія Тимошенко в 2005 пропонувала зробити Медведчука віце-прем’єром. Скоріше за все, Ющенко плутає роки. І мова йде не про 2005, а про 2009. У всякому разі тоді це сходиться з розповідями екс-соратників лідера «Батьківщини», що в рамках переговорів Януковича і Тимошенко про політреформу вона пропонувала Медведчука в уряд віце-прем’єром. Це логічно і в тому аспекті, що саме тоді вона підписує відомі газові контракти з Путіним.

«Тоді проти Медведчука категорично проти були Турчинов і Пашинський, який з ним мав якийсь конфлікт ще з молодості. Втім переконати швидше вдалося не Тимошенко, а Януковича. Коли йому сказали про Медведчука, то він відмовився від ідеї політреформи», — розповів один з екс-депутатів «Батьківщини».

У 2012-13 Медведчук через свою організацію «Український вибір» активно боровся проти європейського курсу України. Критикуючи і Януковича.

Крім того восени 2012 в соцмережу потрапила переписка політтехнолога Семена Уралова, який працював на Ігоря Маркова, з давнім соратником Медведчука Володимиром Грановським. В ній була цікава цитата.

«Ігор днями зустрічався з ВВМ (Віктором Медведчуком- УП). Той підтвердив загальну концепцію. Не пізніше 15 року все зміниться, а цього пи * ра заженемо до його кенгуру в Межигір’ї, а поки — збираємо групу в Раді «, — йдеться в одному з листів Уралова.

В коментарі Українській правді керівник інформаційного-аналітичного відділу руху «Український вибір» Олена Маркосян тоді заявила, що «Віктор Медведчук та Ігор Марков (на якого працював Уралов) не зустрічалися і не вели ніяких переговорів. І сам Семен Уралов не працює ні в структурах, ні в проектах пана Медведчука».

Під час Майдану Медведчука згадують рідко – хіба що підозрюють його руку за діями хлопців Корчинського під час побоїща на Банковій 1 грудня. Вважаючи, що це спланована провокація.

Уже після помаранчевої революції, відповідаючи на питання прокурора Олексія Донського з російського суду, Янукович на запитання, навіщо той здійснив 54 дзвінки Медведчуку у період із грудня 2013 року по лютий 2014 року, відповів:

«Із Медведчуком у мене були обмежені стосунки. Ми зустрічались, якщо він бував на деяких заходах. Особистих стосунків у нас із ним не було. Як я пам’ятаю, були дуже і дуже обмежені стосунки. Ні в мене, ні в нього не було необхідності зустрічатися».

Янукович не відповідає на питання про дзвінки, тільки каже, що в нього не було часу на такі часті переговори. Але якщо Медведчук був комунікатором Кремля, то він логіка дзвінків і нинішнього заперечення зрозуміла. Адже МВС тоді озброювали російськими боєприпасами. Ще один штрих до зради.

Після Майдану Медведчук тікає з країни, складним маршрутом через Швейцарію. Він входить до санкційного списку ЄС. Але вже влітку 2014 повертається як учасник мінської переговорної групи. За словами Нестора Шуфрича, про це його просив Олександр Турчинов, бо українська влада не мала контакту з Москвою. Турчинов заперечує.

Повернення

Саме в цій іпостасі – переговорника про заручників Медведчук і знаходився останні чотири роки. Допоки Вадим Рабинович не анонсував його прихід у «За життя». 15 серпня він вручив йому членський квиток. Все це збіглося в часі зі скандалами навколо участі Оксани Марченко в «Танцях з зірками» та зникненням з фільму «Стус» епізодів про його адвоката Віктора Медведчука.

На гребені цієї хвилі скандалів дехто навіть став розглядати Медведчука як вірогідного спаринг-партнера Петра Порошенка в другому турі. В більш поміркованій версії він може стати майбутнім спікером Верховної Ради.

Останній варіант більш імовірний, особливо якщо він буде варіантом певного розміну.

Справа в тому, що Медведчук і Сергій Льовочкін вже не один місяць ведуть переговори, зокрема і про політичне об’єднання.

Наразі Юрію Бойку не вистачає відсотків народної підтримки, щоб пробитися до другого туру. Найпростіший варіант — консолідувати електорат Опоблоку і «За життя».

Однак переговори Льовочкіна і Медведчука дратують іншу частину Опоблоку – пов’язану з Рінатом Ахметовим.

У 2014 тільки страх повного зникнення з української політики змусив дві частини акціонерів ПР домовитися. Але, навіть сидячи на різних поверхах бізнес-центру «Парус», керманичі ОБ ненавиділи один одного. Одна з ниток цього конфлікту походить з того, що Борис Колесніков вважає, що всю кампанію з дискредитації Євро-2012, проведенням якого він керував, організував Сергій Льовочкін.

Взимку 2017 в партії пішов серйозний розкол між ахметівськими і льовочківськими (Дмитро Фірташ передав останньому право на всі політичні рішення в Україні) через можливий прихід в Опоблок Віктора Медведчука.

Це означало б однозначне лідерство групи Льовочкіна, а на це соратники Ахметова піти не могли.

Зараз конфлікт знову входить в активну фазу. Нещодавно на Обухівський трасі з’явились білборди з обличчям Олександра Вілкула і підписом «Вибір є!».

Технологи Вілкула пояснюють цей хід тим, що за їхніми замірами з усіх екс-регіоналів Вілкул набирає найбільший відсоток у другому турі, тому має таке ж право висуватися єдиним кандидатом. Адже рейтинг Бойка – це лише прихильне ставлення Опоблоку, вважають вони.

Таким чином, вони ставлять під сумнів висунення Бойка як єдиного кандидата від Опозиційного блоку. Бо тоді всі економічні бонуси відійдуть цій групі.

Єднання з «За життям» теж буде непростим. Адже рейтинг цієї партії – це лише результат ораторських здібностей Вадима Рабиновича, які звучать в унісон з настроями на кухнях частини українців.

А в Рабиновича конфлікт з Льовочкіним, і його відповідь INSIDER на питання про переговори – зайве тому підтвердження.

«Для того, щоб краще представляти інтереси виборців південного сходу, таке об’єднання було б хорошим. Але ви знаєте, що в кожному процесі є ла**но і цукерка. Так ось в Опоблоку є ла**но і цукерка. Ла**но — це налиплі на них корупціонери типу Льовочкіна, Бойка і іншої банди. А є інші хороші, пристойні люди, і ми раді б піти з ними на вибори», — заявив Рабинович.

«Тому, якщо ла**но відокремиться від цукерки — це цікава пропозиція. А якщо ні, то якщо смак цукерки змішати з ла**ом, то виходить єдине ла*но. Такого об’єднання не буде», — додав він.

Хоч Медведчука і називають головним спонсором «За життя», вмовити Рабиновича відмовитись від кампанії буде непросто.

Якщо Медведчуку це вдасться, він буде ближчим до крісла спікера, якщо ні – його повернення в Раду просто депутатом теж більш ніж імовірне.

Хоча і Роман Безсмертний, і Олександр Мартиненко , які довгий час бачили Медведчука кажуть, що він більше любить тишу, і саме в ній він робить свої гроші.

Якщо плани Медведчука і Льовочкіна будуть реалізовані, то це буде реванш. Якщо ні – то це буде значне посилення проросійського сектора в парламенті. Навіть без Донбасу.

Автор материала: Татьяна Николаенко

Источник материала: Theinsider.ua

Новости партнера HPiB.life

Категория
Статьи

Похожие