«Чайка» (Вишгород): один із історичних титанів Київщини

Більше 40 років нараховує історія одного із провідних аматорських колективів Київської області. Вишгородці гучно заявили про себе в дитячо-юнацькому футболі, вийшли на перші ролі в змаганнях Київщини. Нині ж...

Більше 40 років нараховує історія одного із провідних аматорських колективів Київської області. Вишгородці гучно заявили про себе в дитячо-юнацькому футболі, вийшли на перші ролі в змаганнях Київщини. Нині ж нова зміна «Чайки» готується до виступів на дорослому всеукраїнському рівні. Керівник футбольної команди «Чайка» Валерій Сидорчук розповів, над чим працює вишгородський клуб та як вирішив взяти участь у змаганнях ААФУ.

— Валерію Валерійовичу, футбольний клуб «Чайка» готується стартувати в аматорському чемпіонаті України. Як довго виношували це рішення?

— Це рішення не було спонтанним. Ми чекали випуску нашої перспективної молоді. Минулого року приймали участь у першості України U-19, а в мене 50 процентів гравців були 1999 року народження. Тобто я мав 2 або 3 гравців із них залишити, а інші повинні бути вже 2000 року. Тому я вирішив зробити один крок вперед та спробувати перевести молодих хлопців у дорослий футбол. Для того, щоб вони зміцніли та продовжили свій шлях трохи вище ніж аматорський футбол.

— Знаю, що команда грала в чемпіонаті міста Києва та Кубку Київської області. Із переходом на Всеукраїнський аматорський рівень ці турніри залишаєте чи продовжите участь в них?

— У першості Києва будемо грати. Завдання – знову піднятися до Вищої ліги Києва. Але там будуть грати ті хлопці, які менше попадатимуть до стартового протоколу матчів чемпіонату України. А з молодіжної першості у нас зараз є доволі перспективні команди U-15 та U-17 – вони минулого року стали бронзовими призерами чемпіонату України в своїх категоріях. Тому трошки пізніше чекаємо їх в лавах аматорського, а може надалі й професійного футболу.

— Склад команди буде базуватися саме на власних вихованцях?

— 80% – саме наші вихованці. Деякі люди помиляються: кажуть, що вихованці вишгородського футболу – це люди, які прописані у Вишгороді. Звісно, ні. Ще з 5-6 класу, коли дітки були маленькі, я започаткував тут такий міні-інтернат. У дитячої команди були дуже гарні спонсори. Ми наймали квартиру, була няня і хлопці з’їжджалися до нас зі всієї області. З Бучі, з Ірпеня, за Фастова, з Фастівського району. Вони тренувалися і дійшли вже до цього етапу. Деякі зараз грають в інших командах по різним причинам, деякі закордоном, але більшість залишилась тут. Є й 2-3 футболіста, які у це міжсезоння були запрошені сугубо на цей сезон.

— Як давно ви награєте оцей склад? З якого віку та як довго ці хлопці у вашому клубі?

— Досить давно. «Кістяк» команди працює разом десь п’ять років. Тож нинішня команда – це результат тривалої, вдумливої роботи.

— Якими вихованцями, які грають за інші клуби, гордитеся найбільш? Можливо, хтось грає у першості U-19 або у ДЮФЛ?

— По ДЮФЛ – то вихованці нашого клубу, але не мої, а інших тренерів. Не хочу розголошувати, але знаю, що у U-15 є наш вихованець, який потрапив у поле зору донецького «Шахтаря». Нехай це ще тиждень-два залишиться в секреті, хто саме це буде. До підписання договору про підготовку говорити про це рано.

А з цих, хто випускався у мене, найбільш світла «пляма» – це Артем Каторгін, який зараз знаходиться у Ковалівці. Хлопець на хорошому рахунку, «Колос» постійно моніторить свою молодь і він також у числі тих, кого вважають особливо перспективними.

— Чи запрошували більш досвідчених футболістів до молоді перед переходом на Всеукраїнський рівень? Як взагалі розпланували вашу селекційну роботу?

— На жаль, через не футбольні, більш буденні причини ми втратили молодого центрального захисника, який мав великі перспективи і запрошення декількох клубів. Навіть до «Волині» кликали – сам Кварцяний, коли ми грали товариську гру, хотів бачити нашого гравця у своїй команді. Цей хлопець не буде виступати ні за нас, ні за будь-яку іншу команду.

Тому довелося запросити більш досвідчених захисників. Найгучніше придбання – це Анатолій Кіцута. Але то є не зовсім новачок, тому що він працює у нашому клубі тренером. І батьки, і тренерський склад ним дуже задоволений. Взагалі, ця людина дуже порядна та професійна.

Також прийшли двоє інших гравців. Один з них – повністю наш вихованець. Це Андрій Гордійчук, 1988 року народження, який минулого року грав за «Єдність» (Плиски). Ще один – це Дмитро Демченко. Він – вихованець нікопольського футболу, а зараз вже третій рік працює тренером в нашому клубі. Його теж можна назвати майже своїм.

— Хто старший тренер всієї академії футбольного клуба? Хто займатиметься безпосередньо цією представницькою дорослою командою?

— Колись ми мали свій, повністю окремий та самостійний, юридичний статус. Зараз ми — структурний підрозділ комунального підприємства управління фізичної культури і спорту Вишгородської міської ради. Заступником директора цього підприємства є я, Валерій Сидорчук. Також я являюсь головою футбольного клубу. Тобто, можу ще й далі казати «я, я, я», але так вийшло, що саме мій випуск став базовою командою для U-19, а в подальшому – й для дорослої команди.

Також запрошений до нашого клубу тренер, який буде мені допомагати – це Олег Царюк, теж колишній гравець «Чайки» в аматорському футболі. Він теж був професійним футболістом, який грав і в Росії, і в Білорусі, і в Україні. Тобто, футбольний клуб «Чайка» був для нього початком серйозного спортивного шляху й нині має багато спільного з цим гравцем. Навіть колись півроку він очолював «Чайку» як самостійну структуру (по-моєму, у 2006 році він був директором футбольного клубу). Тому покладаємося майже тільки на своїх.

— Тут відразу треба зауважити, що ваш футбольний клуб має велику історію, порівняно з багатьма тими клубами, що засновані вже у цьому десятилітті. Позаторік у вас був 40-річний ювілей. У клубу були успіхи і на «Шкіряному м’ячі», і на дорослому рівні. Само собою, область та район – все це проходилося. Відчуваєте, що за ім’ям «Чайка» (Вишгород) зберігається серйозна історія? Чи підтримують ветерани та громада?

— Так, спираючись на думку та підтримку жителів міста, можемо констатувати, що «Чайка» – це горде ім’я. Наш клуб має великі традиції. Як в Радянському Союзі, так і в кінці 90-х в Кубку області та серед аматорських команд грали. У тому числі, в першому Кубку України серед аматорських команд – 1998 року. Навіть я тоді ще був гравцем цієї команди. Зараз ці традиції підтримуємо, а завдяки дружньому тренерському складу та жителям міста, дітям, спонсорам клуб розвивається. Надалі будемо ставити ще більші завдання.

Першу домашню гру ми маємо провести 11 серпня, так от, перед стартом сезону хочемо зробити матч серед ветеранів пам’яті Валерія Чорного. На цей матч зберуться гравці ветерани, які вигравали і «Шкіряний м’яч», і грали в Кубку України серед аматорських команд, і навіть зараз представляють наш клуб в першості Києва. Всі ці імена будуть там.

— Для вишгородського футболу знакові імена ще й кількох земляків, які грали на більш високому рівні. Як той же Сергій Старенький (нині «Десна» – Прем’єр-ліга), Сергій Пономаренко («Чайка» Петропавлівська Борщагівка – Друга ліга).

— Сергій Пономаренко, коли «Чайки» певний час не було, був вихованцем спортшколи Вишгородського району. Потім він був гравцем вишгородської «Чайки». Також був у «Діназі», а потім – у борщагівській команді. Так, дійсно, можна казати, що Пономаренко – наш вихованець. Від 15 років він був гравцем дорослої команди «Чайка». А Сергій Старенький, мені здається, в «Чайці» не грав, але так – він теж вихованець вишгородського футболу.

— Як у вас справи з інфраструктурою, зокрема, зі стадіоном?

— Зараз ведеться розробка технічної документації для капітальної реконструкції нашого стадіону. Кошти будуть братися з різних джерел. А найголовніше, що наш міський голова серед усіх останніх міських голів Вишгорода – напевно, найфутбольніший. І завдяки йому ми беремо участь у серйозних змаганнях. Віримо і сподіваємось, що база у нас буде дійсно гарна, та ми будемо продовжувати грати на аматорському рівні, а може навіть і вище.

— Ми вже зрозуміли, що ваша команда працює на майбутнє і це довготривалий робочий проект. Але все ж, яке місце ставите за орієнтир у чемпіонаті України серед аматорів?

— Чесно кажучи, я хочу, щоб він був довготривалим. Але це буде залежати від тих людей, які нас підтримують. Основна задача – завдяки дорослому футболу обкатати наших молодих гравців, дати їм ігрову практику. Тому що я працював закордоном і маю наміри працевлаштувати своїх вихованців – щоб вони пішли трошки далі, досягли хорошого професіонального рівня. Тому, хотілось би, щоб зараз не місце наше в турнірній таблиці визначалось, як пріоритет, а майбутнє наших вихованців. З нами будуть працювати два футбольні агенти, які декілька разів бачили нашу гру. Вони запропонували нашим гравцям вже цього року виступати в командах професійної ліги U-19, на що ми зараз відмовилися тільки задля того, щоб грати серед дорослих та набути більш досвіду.

На жаль, зараз все тримається винятково на вишгородській міській громаді та на деяких моїх особистих контактах – тих людях, які підтримують цю команду. Жодної копійки більше ніхто не хоче вкладати в «Чайку». Отож, наша команда буде наймолодшою у чемпіонаті й сподівається своєю грою допомогти прогресувати своїм вихованцям.

Источник материала: Footboom.com/

Новости партнера HPiB.life

Категория
Спорт

Похожие